Неодмінною умовою життєздатності економіки будь-якої держави є нормальне й стабільне функціонування її кредитно-фінансових інститутів.
Інтенсивна, особливо в останні роки, інтеграція вітчизняної фінансової системи в міжнародну стала причиною того, що кризовий стан світової фінансової системи, який розпочався у 2008 р., безпосередньо позначився й на її функціонуванні. Через це в українському банківському секторі погіршився стан справ з ліквідністю, відбулося швидке зростання курсу іноземної валюти, істотно зменшилися доходи населення та з’явилися інші негативні чинники, що призвело до великої кількості судових спорів щодо виконання кредитних договорів, договорів банківського вкладу, забезпечення договірних зобов’язань, звернення стягнення на заставлене майно, визнання договорів кредиту, поруки, застави, іпотеки недійсними тощо.
Однак переважна кількість спорів все ж виникає через неможливість своєчасного виконання взятих на себе договірних зобов’язань як з повернення кредиту, так і вкладу через зміни у фінансовому стані учасників таких правовідносин, нерідко наявний і суб’єктивний фактор, пов’язаний з небажанням однієї зі сторін з різних підстав повернути отримане за договором.
Здебільшого, як показує судова практика, дані позовні заяви задовольняються повністю, так як згідно з нормами цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений у зобов’язанні строк. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). При цьому, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, також передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені передбачені законом. Зокрема, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинками (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до вищезгаданого Кодексу.
У 2016 році до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшло 248 банківських позовних заяв до громадян - жителів нашого району, про стягнення заборгованості, з яких 218 позовних вимог задоволено…
Прес-служба суду.
_03_03.png)
