До Татарбунарського районного суду звернувся 21-річний громадянин Б. із заявою про оголошення своїх батька та мати померлими.
До 1999 року хлопець разом зі своїм старшим братом та батьками проживали на території Татарбунарського району. Сім’я не мала свого власного житла і постійного змінювала місце проживання, мешкаючи по селах на території Жовтоярської сільської ради. В кінці 1999 року чоловік з жінкою та дітьми семи і чотирьох років виїхали у невідомому напрямку без зняття з реєстрації місця проживання. У 2004 році до служби у справах неповнолітніх Татарбунарської райдержадміністрації прийшло повідомлення з Одеського притулку, про те що в них знаходяться неповнолітні братики. Пошук батьків не дав результату. Тому для вирішення питання про влаштування дітей в державну установу на повне державне забезпечення, Татарбунарським судом батьків визнано безвісно відсутніми.
З того часу минуло більше 11 років. Заявник та його старший брат ніяких відомостей про місце перебування своїх батьків так і не дізналися. Від матері у дітей залишився лише сертифікат на право на земельну ділянку, так як жінка працювала в КСП ім. Калініна с.Жовтий Яр Татарбунарського району, яку юнаки мають право успадкувати. Оскільки єдиним шляхом для реалізації хлопцями своїх прав та оформлення спадщини є визнання батьків померлими, судом прийнято саме таке рішення. Судом повністю задоволено заяву громадянина Б. Днем смерті батьків цього хлопця вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадян померлими.
Суддя-спікер Татарбунарського
районного суду А.О.Шевирін
_03_03.png)
