У 2007 році до Татарбунарського районного суду звернулася громадянка К. із заявою про визнання своєї доньки, громадянки М., безвісно відсутньою, так як громадянка М. у 2005 році виїхала у невідомому напрямку та залишила своїх трьох неповнолітніх дітей на бабусине утримання. Судом визнано громадянку М. безвісно відсутньою, а в 2010 році її було позбавлено батьківських прав.
У цьому році громадянка М. звернулася до Татарбунарського районного суду із заявою про скасування рішення суду від 2007 року про визнання її безвісно відсутньою, яке було задоволено та з позовом про поновлення батьківських прав. В судовому засіданні громадянка М. доводила, що на даний час радикально змінилися умови її життя: вона має постійне місце проживання та працює, має бажання і можливість забезпечити матеріальне утримання дітей, займатися їх вихованням, а також піклуватися про їх фізичний та духовний розвиток. Бабуся, мати громадянки М., яка весь цей час опікувалася своїми онуками, в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог, пояснила, що з урахуванням її віку та стану здоров’я їй важко одній виховувати всіх дітей, однак вона має намір брати активну участь у їхньому розвитку та вихованні. Представник служби у справах дітей підтримав позовні вимоги та визнав доцільним поновити в батьківських правах громадянку М. В засіданні неповнолітні діти висловили бажання щодо проживання разом із матір’ю. Суд визнав достатність підстав для поновлення батьківських прав громадянки М. відносно її дітей та позовні вимоги задовольнив повністю.
Відповідно до статті 51 КонституціїУкраїни сім'я, дитинство, материнство і батьківствоохороняються державою. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини, як передбачено статтею 5 Сімейного Кодексу України.
Сім'я є природнимсередовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціальногорозвиткудитини, її матеріальногозабезпечення і несевідповідальність за створенняналежних умов для цього. Кожнадитинамає право на проживання в сім'ї разом з батьками. Виховання в сім'ї є першоосновоюрозвитку її особистості. На кожного з батьківпокладаєтьсяоднаковавідповідальність за виховання, навчання і розвитокдитини. Батьки мають право і зобов'язанівиховуватидитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральнийрозвиток, навчання, створюватиналежніумови для розвитку її природнихздібностей, поважатигідністьдитини, готувати її до самостійногожиття та праці.
Як свідчатьдані статистики, в Україні, на жаль, справ про поновленнябатьківських прав значноменше, ніж справ про позбавленнябатьківських прав.
Статтею 169 Сімейного КодексуУкраїни особам, позбавленимбатьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Прес-служба суду
_03_03.png)
