Протягом 2014 року Татарбунарським районним судом Одеської області розглянуто 164 кримінальних проваджень відносно 186 осіб з них:
- у 136 кримінальних провадженнях ухвалено вироки відносно 154 осіб;
- по 17 справах відносно 19 обвинувачених постановлено ухвали про закриття провадження;
- 7 кримінальних проваджень відносно 7 осіб надіслано до Апеляційного суду Одеської області для визначення підсудності в зв'язку з неможливістю створення колегії;
- по 1 кримінальному провадженню до обвинуваченого застосовано примусові заходи медичного характеру;
- по 3 провадженням до 5 осіб застосовано примусові заходи виховного характеру.
Згідно показників статистичної звітності розгляду кримінальних проваджень за вказаний період було розглянуто:
- 74 кримінальних проваджень відносно 92 осіб щодо злочинів проти власності (з них переважна більшість крадіжок - 61 провадження);
- 28 кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя та здоров’я особи (з них переважна більшість нанесення легких тілесних ушкоджень -19 проваджень);
- 16 кримінальних проваджень відносно 17 осіб щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів;
- 12 кримінальних проваджень щодо злочинів проти правосуддя;
- 10 кримінальних проваджень щодо злочинів проти безпеки руху;
- 10 кримінальних проваджень щодо злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;
Решта справ - щодо інших злочинів.
При призначені основного виду покарання суддями Татарбунарського районного суду переважною більшістю випадків відносно осіб було застосовано звільнення від відбування покарання ( з 154 засуджених 87 звільнених); 27 осіб позбавлено волі на певний строк; громадські роботи призначено 23 особам; арешт застосовано до 2 осіб; в одному випадку особу засуджено до довічного позбавлення волі; відносно 14 осіб призначено покарання у вигляді штрафу на загальну суму 14110 грн. Порівняно з 2013 роком показник призначення покарання у вигляді штрафу різко скоротився( в 2013 р. до покарання у вигляді штрафу було засуджено 41 особу).
За 2014 рік учасниками кримінальних проваджень оскаржено 24 вироки суду у кримінальних провадженнях стосовно 25 обвинувачених.
Дані щодо кількості оскаржених судових рішень, результатів оскарження відображені у таблиці.
|
Суддя
|
Чебан А.П.
|
Семенюк Л.А.
|
Сивоконь Т.І.
|
Тимошенко С.В.
|
|
Оскаржено рішень
|
8
|
4
|
7
|
5
|
|
Залишено рішень без змін
|
4
|
2
|
2
|
1
|
|
Скасовано рішень
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Змінено рішень
|
3
|
2
|
4
|
3
|
|
Не розглянуті апеляційні скарги станом на 31.12.2014 р.
|
1
|
|
1
|
1
|
За результатами аналізу постановлених рішень судами вищих інстанцій слід звернути увагу на такі недоліки та помилки, допущені суддями Татарбунарського районного суду при розгляді кримінальних справ.
З оскаржених рішень судді Чебан А.П. судовою колегією апеляційного суду Одеської області було змінено 3 рішення, ухвалюючи своє рішення колегія суддів посилалась на такі обставини:
вирок від 27.05.2014 року, яким встановлено, що 13.08.2013 року, Поджаров Р.О. керуючи автомобілем «Ford-Siera» у стані алкогольного сп’яніння, та рухаючись по вул. Горького у м. Татарбунари Одеської області, не вибрав безпечну швидкість руху та не переконавшись в безпечному роз’їзді, здійснив наїзд на неповнолітнього Будяченка Д.О., який рухався на велосипеді в попутному напрямку, після намагався перетнути проїжджу частину в районі пішохідного переходу. В результаті наїзду, згідно висновку експерта Будяченку Д.О. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Вказаним вироком Поджарова Р.О. було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на два роки. На підставі п. в. ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року ( зі змінами від 06.05.2014 року) Поджарова Р.О. звільнено від відбування призначених за цим вироком основного та додаткового покарання.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась із судом першої інстанції посилаючись на те, що застосування відносно Поджарова Р.О. Закону України « Про амністію у 2014 році» суперечить вимогам п. є ст. 8 зазначеного закону, норма дії якого прямо забороняє застосування цього закону та звільнення від призначеного покарання осіб, яких засуджено за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, або заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, які були вчинені особою у стані алкогольного сп’яніння, оскільки зазначений злочин був скоєний Поджаровим Р.О. у стані алкогольного сп’яніння. За таких обставин, судова колегія ухвалила рішення змінити вирок суду з виключенням з його резолютивної частини рішення суду про застосування відносно обвинуваченого Поджарова Р.О. дії п. в ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» та звільнення його від відбування призначеного цим вироком основного та додаткового покарання. В решті вирок залишено без змін.
Вирок від 19.02.2014 року, яким встановлено, що02.10.2013 року Булигін Ю.І., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в с. Трапівка Татарбунарського району Одеської області підбіг ззаду до гр. Мереуци Ю.М. та застосував відносно неї фізичне насилля, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, яке виразилось у триманні лівою рукою за шию та нанесенні одного удару у згин коліна, після якого потерпіла впала на землю. Скориставшись цим, Булигін Ю.І. вирвав з руки потерпілої телефон марки «Нокіа» С-2. Після скоєного Булигін Ю.І. з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд. Вказаним вироком Булигіна Ю.І. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено Булигіна Юрія Івановича від призначеного покарання з випробовуванням на 1 рік 6 місяців, поклавши на нього обов’язкивідповідно до п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України. Контроль за виконанням вироку покласти на Татарбунарський УДПтСУ Одеської області.
Судова колегія надавши оцінку сукупності доказів по справі, прийшла до висновку про правильність призначеного йому покарання в межах санкції вказаної норми, але судом першої інстанції помилково було покладено контроль за виконанням Булигіним Ю.І. обов’язків, передбачені п.п.2-4 ч.1 ст. 76 КК України, на органи кримінально-виконавчої системи. Частиною 2 ст. 76 КК України передбачено, що контроль за поведінкою засуджених, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого.
Вирок від 20.01.2014 року, яким встановлено, що 23 жовтня 2013 року Нагнібєда В.А. близько 11 годині, на території подвір'я потерпілої, внаслідок сварки, на ґрунті неприязних відносин, схопив за одяг Кириченко В.І. та відштовхнув її від себе, внаслідок чого Кириченко В.І. впала і вдарилась лівою частиною стегна об дерев'яну будку, спричинивши при падінні закритий перелом шийки лівої стегнової кістки. Вирок було змінено судом апеляційної інстанції з таких підстав.
Так, колегія суддів апеляційного суду Одеської області погодилася із встановленими Татарбунарським районним судом обставинами, але суд апеляційної інстанції не погодився із судом першої інстанції в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілої Кириченко В.І. та зазначив, що ухвалюючи вирок в частині стягнення моральної шкоди, судом першої інстанції не було з'ясовано, як травма – закритий перелом шийки лівої стегнової кістки, фактично вплинула на життя потерпілої Кириченко В.І. на її можливість вести звичайний спосіб життя, виконувати роботу по дому і господарству та не було наведено жодного конкретного доводу для прийняття такого рішення. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду Одеської області, заслухавши потерпілу Кириченко В.І. , яка пояснила, що тривалий час знаходилась на постільному режимі, терпіла фізичний біль і моральні страждання, оскільки у всьому потребувала сторонньої допомоги, не мала можливості вести звичайний спосіб життя, виконувати свої обов'язки опікуна щодо онуки, вирішила, що суд першої інстанції безпідставно відмовив потерпілій Кириченко В.І. в задоволені в повному обсязі її позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. стягнувши лише 7000 грн.
З оскаржених рішень судді Семенюк Л.А. судовою колегією апеляційного суду Одеської області було змінено 2 рішення, ухвалюючи свої рішення, колегія суддів посилалась на такі обставини :
вирок від 23.09.2014 року, яким встановлено, що 21.07.2014 року Ревенко Д.М., перебуваючи в кімнаті № 8 бази відпочинку «Кабельник» курорту Рассейка Татарбунарського району Одеської області, в ході раптово виниклого умислу, таємно, повторно, викрав чуже майно. Здійснивши свій умисел, Ревенко Д.М. з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав збиток потерпілому Густяку Михайлу Анатолійовичу на загальну суму 5690 грн. Вказаним вироком Ревенка Д.М.визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі. В силу ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Центрально-міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 10.01.2011 року, остаточне покарання Ревенку Дмитру Миколайовичу визначено у вигляді 1 (одного) року 6(шести) місяців позбавлення волі.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області змінила вирок суду у частині призначення обвинуваченому Ревенку Д.М. остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України, посилаючись на те, що суд першої інстанції не конкретизував яку саме частину не відбутого обвинуваченим покарання, що було призначене за попереднім вироком, його вид та міру, він приєднує до покарання, призначеного за новим вироком.
В решті вирок залишено без змін.
Вирок від 18.06.2014 року, яким встановлено, що 18.09.2013 року Пишненко А.М., за попередньою змовою з Надточій В.М., знаходячись на озері Бурнас, розташованому на південній околиці с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, умисно, з метою незаконного вилову риби, не маючи на те відповідного дозволу, використовуючи рибацькі штани в кількості 2 штук, встановили у вищезгаданому водоймищі, на приблизній відстані 3 км. від села Лебедівка, заборонене знаряддя лову – риболовні сітки в кількості 7 штук, використовуючи вказані сітки, здійснили незаконний вилов риби виду “кефаль”, в кількості 26 штук, вартістю 602 грн. за одну рибу, та “камбала-глоса” в кількості 1 штуки, вартістю 1504 грн. за одну рибу , на загальну суму 17156 гривень, чим заподіяли рибним запасам України в особі Національного природного парку “Тузловські лимани” істотну шкоду у зазначеному розмірі. Вироком суду Пишненка Андрія Михайловича, Надточій Віктора Михайловича визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України та призначено їм покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень кожному з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України “ Про амністію у 2014 році” від 08.04.2014 року ( зі змінами від 06.05.2014 року) звільнено Пишненка Андрія Михайловича, Надточій Віктора Михайловича від відбування призначеного за цим вироком основного покарання. Знаряддя злочину, приєднані до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів: риболовні сітки ліскові, в кількості 7 (сім) штук, штани-рибацькі в кількості 2 (двох) штук (а.с.37), автомобіль марки «CHEVROLET», моделі NIVA 212300, державний реєстраційний номер ВН 6282 СН (а.с.25-26) - звернути в дохід держави.
Судом апеляційної інстанції вирок суду змінено в резолютивній частині вироку суду про конфіскацію автомобіля марки «CHEVROLET», моделі NIVA 212300, державний реєстраційний номер ВН 6282 СН, посилаючись на те, що рішення про конфіскацію автомобіля судом першої інстанції прийняте помилково, за таких обставин: автомобіль не є знаряддям і засобом незаконного заняття рибним промислом. Згідно обвинувального акту автомобіль визнаний речовим доказом, але не визнано знаряддям злочину. При викладені в обвинувальному акті, а потім і у вироку суду обставин вчинення Пишненком А.М. правопорушення, використання ним автомобіля взагалі не згадується.
В іншій частині вирок залишено без змін.
З оскаржених рішень судді Сивоконь Т.І. судовою колегією апеляційного суду Одеської області було змінено 4 рішення, а саме:
Вирок від 07.10.2014 року, яким встановлено, щоПродан О.І. був засуджений вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.02.2014 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. 11 квітня 2014 року Продана О.І. було попереджено, що у разі порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.389 ч.2 КК України. Але, незважаючи на попередження, Продан О.І. до відбування покарання з 14.04.2014 року до 27.06.2014 року включно, коли його місцезнаходження було встановлено, так і не приступив, при цьому не відпрацювавши за вказаний період жодної години громадських робіт. Продана О.І. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 місяці 20 днів арешту. Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком суду від 19.02.2014 року і остаточно Продану Олегу Івановичу до відбування призначено 3 місяці арешту.
Дослідивши матеріали справи, Судова колегія апеляційного суду Одеської області змінила вирок суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що при призначені покарання необхідно було послатися на ст. 72 КК України, доповнивши резолютивну частину вироку, зазначивши вказівку про часткове приєднання не відбутої частини покарання, за вироком Татарбунарського районного суду від 19.02.2014 р., застосувавши ст. 72 КК України, у вигляді 10 днів арешту та остаточно призначити Продану Олегу Івановичу покарання у вигляді 3 місяців 10 днів арешту.
В решті вирок залишено без змін.
Вирок суду від 16.07.2014 року, яким встановлено, що 13.01.2013 року Суслов В.Б. за попередньою змовою з неповнолітнім Руснак І.В., матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, скоїли крадіжку майна з проникненням до не функціонуючої бані, розташованої в м. Кілія Одеської обл., завдавши потерпілому Балану П.П. матеріального збитку на суму 4179 грн. Починаючи з 30.01.2013 по 07.02.2014 р.р. в м. Кілії Одеської обл. Суслов В.Б. за попередньою змовою зі Степановим Є.С. матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, скоювали крадіжки майна з проникненням до будівель, завдавши потерпілим Балану П.П., Мерзлікіній М.Я., ДНЗ "Кілійський професійний ліцей" матеріального збитку на загальну суму 6606 грн. Вироком суду Суслова В.Б. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Керуючись ст.71 КК України, до призначеного покарання Суслову В.Б. частково приєднано не відбуту міру покарання за вироком Татарбунарського районного суду від 08.10.2010 року і остаточно призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Апеляційний суд змінив вирок суду та виключив з його мотивувальної частини посилання про рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання Суслову В.Б., згідно з п.1 ч.1 ст. 409, п.2 ст. 413 КПК України.
Вирок суду від 19.06.2014 року, якимвстановлено, що в середині жовтня 2013 року Романюк В.І. незаконно, не маючи відповідного дозволу, знаходячись в балці, яка проходить через все с. Кочкувате Татарбунарського р-ну Одеської обл., шляхом знаходження придбав кущ дикорослої рослини коноплі, з якої виготовив наркотичний засіб - канабіс вагою 19,96 г., який зберігав в своєму будинку без мети збуту.Романюка В.І. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України Романюка В.І. звільнено від призначеного покарання з випробуванням на 1(один) рік. Із Романюка В.І. стягнуто на користь держави в особі науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру м. Одеси НДКЦ при ГУМВС в Одеській області за експертизу наркотичних засобів - 884,52 грн.
Колегією суддів апеляційного суду Одеської області вирок суду змінений. У резолютивній частині вироку вказано, що витрати на залучення експерта 884,52 грн. підлягають стягненню з Романюка В.І. на користь держави, згідно ч.2 ст. 124 КПК України, вказавши на грубе порушення вимог вказаної норми закону, що є істотним порушенням вимог КПК України.
В решті вирок залишено без змін.
Вирок суду від 20.02.2014 року, встановлено, щов перших числах жовтня 2013 року, Гаєвський Г.І., незаконно, не маючи відповідного дозволу компетентних органів, таємно проникнувши на залишену та запущену присадибну ділянку, розташовану в с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області по вул. Леніна,88, звідки навмисно, не маючи мети збуту, зібрав дикорослу рослину конопель у кількості не менше 23,68 грам, яку помістив в газетний згорток і переніс в одне із жилих приміщень колишньої птахоферми, розташованої на південній околиці с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області на відстані 1 км, де її зберігав до 22.10.2013 року, коли вона була виявлена під час огляду приміщення працівниками міліції. Гаєвського Г.І. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено Гаєвського Г.І. від призначеного покарання з випробуванням на 1(один) рік. Строк покарання Гаєвському Г. І. обчислювати з 20 лютого 2014 року.Стягнути із Гаєвського Г.І. на користь науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру м. Одеси НДКЦ при ГУМВС в Одеській області за експертизу наркотичних засобів - 880,20 грн.
Колегія судів вирок суду змінила з наступних підстав: згідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Крім того, строк покарання засудженим зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, обчислюється не з моменту ухвалення вироку, а з моменту постановки обвинуваченого на облік у кримінально-виконавчій інспекції.
В решті вирок залишено без змін.
З оскаржених рішень судді Тимошенко С.В. судовою колегією апеляційного суду Одеської області було змінено 3 рішення, а саме:
Вирок суду від 07.08.2014 року, якимвстановлено, що06.07.2014 року Токмак В.В., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, шляхом вільного доступу – через незачинену хвіртку, проник до подвір’я будинку по вул. Карла Маркса,23 в с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області. Далі, через незамкнені двері водія, не маючи відповідних документів, без дозволу власника автомобіля, проник до салону автомобіля марки ВАЗ, моделі 2107, що належить Німеренку В.В., та з метою незаконного заволодіння зазначеним транспортним засобом, за допомогою наявного в замку ключа запалювання, привів у дію двигун автомобіля, після чого виїхав на даному автомобілі із двору і почав пересуватися в напрямку с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.Токмака В.В. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, з застосування ст.69 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Судова колегія змінила вирок суду в частині призначеного покарання, за таких обставин: при призначені покарання судом першої інстанції, як вбачається із вироку, фактично врахував положення санкції ст. 289 КК України щодо можливості не застосування при призначені покарання додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, але помилково не зазначив це у вироку. Також судом правильно було призначено покарання в виді позбавлення волі, але зайво вказав про відбування покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. Таким чином суд апеляційної інстанції ухвалив: вважати Токмака В.В. засудженим за ст. 289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3-х років позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок залишено без змін.
Вирок суду від 07.08.2014 року, якимвстановлено, що 06.03.2012 року рішенням Арцизького районного суду Одеської області задоволено позов про стягнення з Гіржева С.О. матеріальної шкоди в розмірі 38845,25 грн. на користь Каіш М.В., Каіш П.П., Левченка Ю.В., Афанасьєвої В.Д.. У зв'язку з відмовою Гіржева С.О. добровільно виконати рішення суду, ВДВС Татарбунарського РУЮ було відкрито виконавче провадження про примусове стягнення даної матеріальної шкоди.
Починаючи з 06.03.2012 року по теперішній час Гіржев С.О. являючись працездатним та працевлаштованим, умисно не виконував вищезазначене судове рішення. Гіржева С.О. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 6 місяців у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Колегія суддів апеляційної інстанції ухвалила змінити вирок суду, застосувавши ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання Гіржева С.О. з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 ч.1 п.п.2,3 КК України. При призначені покарання суд першої інстанції не встановив обставини, що пом’якшують йому покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, якими, зокрема є щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утримані трьох малолітніх дітей, має родину, постійне місце проживання та роботи, де позитивно характеризується, а також відповідно до ст. 67 КК України у вироку суду встановлена відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Вирок суду від 20.02.2014 року, якимвстановлено, що 21.12.2013 року Дімоглов О.Д. шляхом вільного доступу - через незаперту хвіртку - пройшов до двору будинку по вул. Карла Маркса ,100 в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, після чого проник усередину будинку, звідки таємно викрав майно на суму 1691 грн.60 коп., заподіявши шкоду у зазначеному розмірі Бойченко Н.Г..Вироком суду Дімоглова О. Д. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. В силу ст.75 КК України Дімоглова О.Д. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та 6 місяців. Колегією суддів апеляційного суду вирок суду змінено в мотивувальній частині з наступних підстав: в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції, як і орган досудового розслідування припустилися помилки, кваліфікувавши дії обвинуваченого як таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище, в той час як наявні матеріали та зазначені в обвинувальному акті обставини скоєння кримінального правопорушення свідчать про те, що обвинуваченим вчинено крадіжку майна з приміщення кухні та з жилої кімнати, тобто з проникненням у житло. В решті вирок суду залишено без змін.
Висновки.
Відсутність скасованих у 2014 році вироків свідчить про те, що судді Татарбунарського районного суду Одеської області в основному правильно застосовують кримінальний закон при розгляді кримінальних проваджень та призначені покарань.
Крім того, суддями Татарбунарського районного суду ініційовано пропозицію про звернення до керівництва апеляційного суду Одеської області з приводу підстав для зміни вироків суду, зокрема на прикладах вищеназваних вироків, з приводу розмежування зміни вироку суду та внесення до його змісту виправлень або уточнень відповідними судами.
Голова Татарбунарського
районного суду А.П. Чебан
вик. консультант суду
Загорняк Т.М.
_03_03.png)
