«Архівні справи минулих років». Кримінальна справа. 1991 р.

Вирок Татарбунарського районного народного суду

Одеської  області.

Підсудний, 1960 року народження, народився в с. Миколаївка, Білгород-Дністровського району, українець, безпартійний, освіта 8 класів, розлучений,  військовозобов’язаний, не працюючий, проживаючий в с. Тузли, Татарбунарського району,  в силу ст. 55 не маючий судимості.

В жовтні 1990 року, приблизно о 18.30  годині, підсудний в стані алкогольного сп’яніння, з метою вбивства, зайшов в будинок до потерпілої, жительки села Тузли, з якою знаходився в неприязних відносинах. Вчинив з немолодою жінкою скандал, в ході якого стягнув з її голови хустку, почав затягувати хустку вузлом на шиї потерпілої. Затягував до тих пір, поки на наступила смерть жінки від задушення.

Із показів свідків та матеріалів кримінальної справи відомо, підсудний з потерпілою були сусідами.  В той день, коли стався злочин, підсудного покинула його співмешканка. Підсудний також збирався десь їхати. У своїх друзів він вживав алкоголь, а потім, пославшись на те, що «у нього є справи і те, що він задумав, він повинен зробити», чоловік пішов. Приблизно о 18 год. підсудний прийшов до іншої сусідки. Був дуже агресивний і в сильному алкогольному сп’янінні. Жінка злякалася і вибігла на вулицю. Підсудний був озлоблений на неї і на потерпілу, кричав, що вони «розбили його життя». Говорив, що потерпіла винувата в тому, що від нього пішла його співмешканка, і з цими словами побіг до двору потерпілої.  О 18.40 підсудний повернувся до своїх друзів  та повідомив, що задушив потерпілу.

Підсудний винуватим себе визнав повністю і докладно розповів про обставини скоєного ним злочину.

Суд визнав підсудного винуватим за ст. 94 КК УРСР (Умисне вбивство)  та призначив 11 років  позбавлення волі  в ВТК суворого режиму. В силу ст. 14 КК УРСР призначено підсудному в місцях позбавлення волі примусове лікування від алкоголізму.