«Архівні справи минулих років».

Кримінальна справа. 1947 р.

Вирок народного суду Тузлівського району Ізмаїльської області.

Обвинувачений 1912 року народження, народився і проживав в с. Широке, Тузлівського району, Ізмаїльської області, із селян одноосібників, українець, грамотний, безпартійний, працював бригадиром тракторної бригади, не учасник Вітчизняної війни, зі слів не судимий. Обвинувачується за ст. 138 КК УРСР.

В пред’явленому обвинуваченні винуватим себе не визнав.

Обвинувачений перебував в подружньому сімейному житті зі своєю дружиною  і за час їх сумісного життя було нажито 3-є дітей: донька Юлія – віком 5-ти років, Донька Євгенія – віком 3-х років, син Михайло – віком 8-ми місяців. Знаходячись в сімейному житті мав за останній час ворожі подружні стосунки зі своєю покійною дружиною, як на ґрунті ревнощів, так і інших причин, про що сам обвинувачений не заперечував.  Крім того, працюючи бригадиром тракторної бригади, пропонував своїй дружині задушити дитину, для того, щоб вона влаштувалася на роботу на місце повара, але остання відмовилася виконувати пропозицію обвинуваченого.  Після чого обвинувачений в с. Тузли в ніч з 27 на 28 березня, в нічну годину, працюючи бригадиром, побачив коли всі трактористи заснули, прийшов в с. Широке і скоїв в своєму домі звіряче вбивство своєї дружини і трьох маленьких дітей. Дружину і сина задушив, доньок вбив шляхом ударів по голові.

Для того щоб приховати сліди злочину, обвинувачений інсценував повішання жінки.  Після чого повернувся на роботу, в тракторну бригаду, розбудив трактористів, розібрав трактор, взяв деякі запчастини і пішов назад в с. Широке ремонтувати трактор. По дорозі обвинувачений йшов ще з одним трактористом, якому скаржився, що вдома нема нічого їсти і, мабуть, його сім’я помре від голоду. Прийшовши додому, побачив трупи, скликав всіх родичів і запропонував поховати в своєму дворі, а всім іншим сказати, що дружина і діти померли від голоду, підносячи все так, ніби-то дружина вбила дітей і сама повісилася. Обвинувачений не заявив  про вбивство в слідчі органи і просив родичів також мовчати, щоб не викликати осуду односельців про жінку. А прийшовши до фельдшера, не просив надати допомогу ще заставшого живим сину Михайлу, а навпаки просив довідку на право поховання всіх чотирьох. В судовому засіданні з’ясувалося, що в будинку обвинуваченого були продукти і що сім’я не могла загинути від дистрофії, в той час як обвинувачений приходив до лікаря і просив довідку про те, що сім’я загинула від голоду. На попередньому слідстві обвинувачений пояснював, що вбивство скоєно сторонньою особою. Але всі внутрішні замки будинку цілі,  були відсутні сліди злому і всі речі були на місці. Як видно із доказів, здобутих на попередньому та в судовому слідстві, що пред’явлене обвинувачення до обвинуваченого являється цілком доведеним.

А тому суд, керуючись статтями УПК та КК УРСР, засудив обвинуваченого до позбавлення волі терміном на 10 років.