«Найкращий спосіб вирішення спорів про поділ майна подружжя – укласти мирову угоду», – суддя КЦС ВС Ольга Ступак

Таку думку суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловила на вебінарі «Особливості розгляду справ про поділ майна подружжя та розпорядження майном подружжя». Онлайн-зустріч із суддею, що відбулася 11 червня 2020 року, організували Асоціація правників України, Верховний Суд та Асоціація розвитку суддівського самоврядування України.

Суддя звернула увагу на трансформацію підходів до тлумачення ст. 60 СК України, в якій визначено право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу. Раніше судова практика виходила з того, що позивач повинен довести придбання майна, яке він хоче поділити, в період шлюбу за спільні кошти для спільного використання. Натомість тепер з огляду на презумпцію спільної сумісної власності подружжя наводити докази на її спростування повинен той, хто її заперечує.

 «Позивачеві достатньо підтвердити, що спірний об’єкт набутий під час шлюбу. І тоді вже тягар доказування покладається на відповідача, який повинен доводити, що цей об’єкт не є спільною сумісною власністю подружжя», – пояснила Ольга Ступак. Як приклад застосування такого підходу вона навела постанови Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15 та від 12 червня 2019 року у справі  № 595/324/17.

Розповідаючи про інститут шлюбного договору, доповідачка, зокрема, зауважила, що питання правового режиму майна врегульовані ст. 97 СК України. Якщо в шлюбному договорі йдеться про інші права, які не передбачені СК України, це може бути підставою для визнання його недійсним.

Ольга Ступак навела приклади із судової практики щодо визнання шлюбного договору недійсним. Так, у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17-ц висловлена правова позиція, що шлюбний договір не може укладатися за дорученням, його мають укладати безпосередньо наречені, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або чоловік і дружина.    

Відповідаючи на запитання учасників вебінару про застосування строку позовної давності для оскарження шлюбного договору, Ольга Ступак зазначила, що в цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що до вимог про визнання шлюбного договору недійсним позовна давність не застосовується з огляду на зміст положень ст. 20 СК України.

Йшлося також про судову практику щодо визнання недійсними окремих пунктів договору, зокрема, через те, що певні пункти ставлять одного з подружжя у «надзвичайно невигідне матеріальне становище».

У блоці питань про визнання проживання чоловіка і жінки однією сім’єю Ольга Ступак зауважила, що цей факт можна встановити лише після 1 січня 2004 року – дня набуття чинності СК України.

«КпШС України, який діяв до того часу, взагалі не передбачав, що може бути ситуація, коли чоловік і жінка проживають разом однією сім’єю, але не реєструють шлюб. Тому такий факт не породжував ніяких правових наслідків», – пояснила суддя. Також вона навела приклади із судової практики у справах про факт проживання однією сім’єю (див. с. 20–22 презентації).

У блоці питань щодо розпорядження спільним сумісним майном подружжя Ольга Ступак звернула увагу на постанову Великої Палати ВС від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (№ 61-157цс19), якою докорінно змінено судову практику. У цій постанові сформовано правову позицію, що в разі передачі майна, яке є спільною частковою власністю, в іпотеку без згоди інших співвласників договір іпотеки визнається недійсним.

Розповідаючи про поділ спільного сумісного майна подружжя, доповідачка відповіла на питання учасників вебінару про застосування строків позовної давності за відповідними вимогами. У ст. 72 СК України зазначено, що позовна давність у таких спорах не застосовується, якщо шлюб між особами не розірвано. «Тобто поки чоловік і дружина у шлюбі, вони можуть ділити майно, коли забажають», – сказала Ольга Ступак. А до такої вимоги після розірвання шлюбу застосовується загальна позовна давність – три роки. Але, звернула увагу суддя ВС, обчислюється вона не з дня розірвання шлюбу, не з дня набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, а з дня, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Як приклад вона навела постанови Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 372/176/17 та від 6 листопада 2019 року у справі № 203/304/17.

Доповідачка також зауважила, що під час поділу спільного сумісного майна подружжя треба враховувати не тільки набуте майно, але й боргові зобов’язання подружжя. Висновок про це міститься в постанові від 6 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц щодо поділу квартири, придбаної у кредит, який на момент поділу не погашений.

А в постанові Об’єднаної палати КЦС ВС у справі від 11 листопада 2019 року № 337/474/14 зазначено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. У цій справі квартира, яку намагалося поділити подружжя, була арештована через несплату кредиту. Суд дійшов висновку, що сторони (чоловік і дружина) зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. 

Після доповіді Ольга Ступак відповіла на численні запитання слухачів. Зокрема, запитували, який найефективніший спосіб захисту у спорах про поділ майна подружжя. Суддя ВС відповіла, що в СК України передбачені різні способи захисту, і право вибору належить позивачу.

Наприклад, якщо один із подружжя продав автомобіль без згоди іншого, останньому слід подумати, чи варто оскаржувати договір купівлі-продажу, залучати третю сторону – покупця, витребовувати майно, яким потім невідомо як можна буде спільно користуватися. Чи, можливо, краще ставити питання про стягнення компенсації за частку в цьому автомобілі. Тож, за словами Ольги Ступак, кожен має обрати для себе найкоротший, найпростіший та менш болючий шлях для відновлення своїх прав.

«Найкращий  спосіб вирішення спорів про поділ майна подружжя, – це укласти мирову угоду», – підказала суддя ВС. Вона додала, що можна укласти договір про поділ і без суду, звернувшись до нотаріуса. Якщо ж не дійшли згоди на цьому етапі, суд може посприяти сторонам у розв’язанні спірних питань на стадії врегулювання спору за участю судді. А далі можна укласти мирову угоду як на стадії розгляду справи в суді першої, так і в апеляційній або й касаційній інстанції. Ольга Ступак розповіла, що колегія суддів Третьої судової палати КЦС ВС затвердила мирову угоду у спорі про поділ майна подружжя (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 463/4676/14-ц). До того ж цю справу розглядали у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Із презентацією доповідачки можна ознайомитися тут.

Відеозапис вебінару – bit.ly/3hm8yhD.

ДЖЕРЕЛО