Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
05 січня 2018 року на сайті Судової влади України було розміщено новину про те, що Татарбунарським районним судом Одеської області встановлено факт смерті громадянина, померлого на окупованій території України.
У зв’язку з тим, що після цього на багатьох сайтах з’явилась ця ж сама новина, але вже зі спотвореним змістом, вважаємо за необхідне роз’яснити детальні обставини та висвітлити всі нюанси справи.
По-перше, вказане рішення Татарбунарського районного суду Одеської області не являється безпрецедентним в Україні. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень в Україні було ухвалено вже велику кількість подібних рішень. Скориставшись пошуком на сайті ЄДРСР можна знайти безліч аналогічних рішень, оскільки це звичайна практика, з якою постійно стикаються судді у тих населених пунктах, де є переселенці.
По-друге, обговорюване рішення було прийнято лише відповідно до вимог чинного законодавства. Адже, суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, на засадах верховенства права, та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом. Право на судовий захист законних прав та інтересів кожного громадянина гарантується статтею 55 Конституції України. За змістом статті 64 Основного закону, право на судовий захист не може бути обмежене.
Заявниця, гр. К., могла захистити свої права виключно у судовому порядку, шляхом подання заяви про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження, оскільки іншого способу захисту її права законом не передбачено.
Встановлення зазначеного факту смерті їй необхідне для реєстрації смерті чоловіка на території України, отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах.
Безпідставна відмова у задоволенні такої заяви може стати наслідком оскарження рішення у вищих судових інстанціях та звернення до Європейського суду з прав людини, що слугуватиме підставою стягнення відшкодування (сатисфакції) на користь заявника за рахунок коштів держави.
Рішення дійсно було ухвалене з метою захисту прав і свобод особи, яка звернулась до суду, але лише у межах та у спосіб, передбачений законом.
Правові підстави задоволення заяви полягають у наступному.
Відповідно до ч.1 ст. 257-1 Цивільного процесуального кодексу України (діючого на момент подання заяви – 23.11.2017 року, а у поточній редакції ЦПК - ст. 317 ) заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 257-1 Цивільного процесуального кодексу України (діючого на момент подання заяви – 23.11.2017 року, а у поточній редакції ЦПК - ст. 317 ) справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
При оцінці в якості доказу медичного свідоцтва про смерть, виданого медичною установою, що знаходиться на окупованій території, суд виходив із загальних принципів, сформульованих у висновку Міжнародного суду ООН ("Намібійські винятки") від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», та розвинутих у рішеннях Європейського суду з прав людини «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016).
Правильність застосування «намібійських винятків» роз’яснено в Інформаційному листі від 11 квітня 2017 року № 9-697/0/4-17 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо використання у судових рішеннях формулювань, що відображають місце настання фактів, які мають юридичне значення.
Норми міжнародного права прямо допускають визнання документів, виданих на окупованих територіях. Їх суть зводиться до того, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невиконання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Наголошуємо, що так само ЦПК України передбачена і процедура звернення до суду для встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
По-третє, факт смерті чоловіка заявниці К. підтверджується наступними доказами:
Факт перебування заявниці та померлого у шлюбі підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого Молодогвардійською сільською радою міста Краснодон Ворошиловградської області 31.01.1976 р.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява начальника Татарбунарського РВ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області - заінтересованої особи, в якій не заперечується проти задоволення заяви гр. К. про встановлення факту смерті її чоловіка.
Відповідно до Переліку населених пунктів, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р « Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Краснодон та населені пункти Краснодонського району (Молодогвардійськ — місто в Луганській області, у складі Краснодонської міської ради), віднесені до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Фактично судом, при ухваленні рішення, було оцінено не сам документ, а викладену в ньому інформацію в сукупності з іншими доказами. Ніякого «визнання», «легалізації» документа так званої «ЛНР», як це подали ЗМІ - не було.
Наостанок, хотілось би нагадати, що згідно змісту ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Тож, просимо не спотворювати інформацію, викладену у повідомленнях прес-служби суду та не допускати додавання неіснуючих фактів.
До Вас, шановні громадяни, прохання бути розбірливими, та не дозволяти нікому вводити себе в оману. Перш ніж виражати негативне відношення до ситуації, та давати негативну оцінку подіям, будьте ласкаві, спочатку вивчити всі обставини справи, розібратись в достовірності фактів, а потім вже робити висновки.
Наголошуємо, що в рішенні Татарбунарського районного суду Одеської області не вбачається ніяких політичних настроїв та підтекстів, лише дотримана передбачена законом процедура, тож не потрібно безпідставно звинувачувати суддів у тому, чого не було.
_03_03.png)
