Чи потрібна дитина чоловіку після розлучення?

До суду звернулася жінка з позовом до свого колишнього чоловіка про позбавлення його батьківських прав. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню та догляду за дитиною, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує їй необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не спілкується з дитиною у обсязі, необхідному для її само- усвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться життям та здоров’ям доньки, жодного разу не був присутній на батьківських зборах та святах у дитячому садку. Матір, діючи у інтересах дитини, зважила, що є необхідність позбавити батьківських прав свого колишнього чоловіка відносно його малолітньої дитини.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги визнав, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

     Відповідно до ст.12 Закону України “Про охорону дитинства”, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

     Як передбачено ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

     Згідно із ч.ч.1,2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

    Відповідно до ч.1 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Зважаючи на дані обставини та враховуючи інтереси малолітньої дитини, суд прийняв за можливе та необхідне позбавити відповідача батьківських прав стосовно його малолітньої доньки. 13 вересня ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги.

P.S.  Так уже склалося в нашому суспільстві, що найчастіше діти залишаються з мамами. Що ж стосується подальших відносин з татами - тут як в рулетці, кому що випаде. Більшість дітей не бачать своїх батьків все життя. Хтось отримує можливість спілкуватися з татом тільки після повноліття. У когось ці зустрічі проходять за розкладом: на вихідні, у свята, на канікули. І вже зовсім рідко кому випадає щастя зберегти дуже близькі, душевні відносини з батьком. Але в будь-якому випадку діти розлучених батьків відчувають, що стали для своїх тат колишніми. І цей статус неминуче додає їм певну ущербність. 

Особливо вражає в цьому сенсі культура Італії. Італійські батьки ніколи не забувають своїх дітей. Зрозуміло, що бувають винятки, але це лише винятки, причому досить рідкісні. І не стільки закони Італії зумовлюють поведінку батьків. Швидше це якийсь невидимий поклик крові підштовхує італійських чоловіків брати активну участь у житті своїх дітей. Вони бачаться не за розкладом, а тому що не бачитися не можуть - нудьгують, хвилюються, відчувають потребу у спілкуванні і зустрічах. Італійські батьки забезпечують своїх дітей від минулих шлюбів матеріальною підтримкою не тільки до повноліття, а й весь період навчання в університеті. А, якщо необхідно, то і після, аж до того моменту, поки їх дитина не знайде роботу і не отримає повну економічну незалежність. А ще італійський батько, як правило, ніколи не забуде згадати в заповіті про сина чи доньку від попереднього шлюбу, хоча закон і так гарантує їм спадщину. 

Здавалося б, ситуація безрадісна. Але в той же час неправильно було б у всьому звинувачувати лише чоловіків. Те, як складуться після розлучення відносини батька з дитиною, перебуває у прямій залежності від того, як складуться відносини колишнього подружжя. І поведінка жінки грає тут провідну роль. Тому, якщо бути до кінця чесними, то відповідь на питання: "Чи потрібні колишнім чоловікам їхні діти?", від колишніх дружин залежить не менше, ніж від колишніх чоловіків. 

Чи стане після розлучення тато недільним або залишиться просто татом, єдиним і улюбленим , неабиякою мірою залежить і від вас, дорогі жінки! Причому, як від того, наскільки щирі і відповідальні ви були, полюбивши цього чоловіка, так і від того, наскільки мудрі і великодушні ви будете, розлучившись з ним. 

В.о. голови суду                                                                     Л.А.Семенюк