Скільки вовка не годуй…

Житель Татарбунарської ОТГ, раніше неодноразово судимий, а точніше маючий за спиною вже 5 вироків (останній минулого року), перебуваючи на іспитовому терміні, в денну годину дня в м. Татарбунари, біля магазину «Копійка»,  з припаркованого на узбіччі автомобіля викрав сітку з 25 кг картоплі. Через деякий час, в денну годину проник на територію подвір’я приватного будинку в м. Татарбунари та  з гаража викрав ударну дриль. В цей самий день, трохи пізніше, проник на територію іншого подвір’я і також з гаражного приміщення викрав валізу з набором інструментів.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану ним шкоду.

Суд до призначеного покарання за новим вироком приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначив обвинуваченому 4 роки і 6 місяців позбавлення волі.

Засудженого взято під варту із зали суду.

P.S.

На жаль, у нашій державі досить високий рівень вчинення повторних злочинів. Це якраз той випадок, коли відповідальність за це несуть і державні органи, і суспільство в цілому. Засуджений після звільнення з місць позбавлення волі має не дуже райдужні перспективи: намагається працевлаштуватися — не виходить, хоче відновити якісь документи — знову перепони, намагається спілкуватися з оточуючими — бабусі перед під’їздом замовкають, коли він виходить, а сусіди розбігаються в різні сторони. Все це підштовхує людину до тієї думки, що їй тут не раді. А от у місцях позбавлення волі вона знає абсолютно все — установлені правила, за якими там живуть, знає людей, які там перебувають, має певний соціальний статус. Тому там жити простіше, ніж тут. І людина продовжує вести кримінальний спосіб життя, вчиняючи повторні злочини.