До Татарбунарського районного суд звернувся прокурор в інтересах держави з позовом до відповідача Я., громадянина Російської Федерації, про припинення права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави.
Ще в 2006 році гр. Я. успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. На вказану земельну ділянкувідповідач у 2012 році отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Так як гр. Я. є іноземцем, то він повинен був відчужити вказану земельну ділянку протягом року. Протее, в порушення вимог стетей Земельного кодексу України, протягом року він не здійснив відчуження земельної ділянки, отриманої у спадок, тому відповідно до Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.
У судовому засіданні прокурор та представник Татарбунарської районної державної адміністрації позов підтримали. ВідповідачЯ. який був допитаний в порядку окремого доручення компетентним судом Російської Федераціїпозов не визнав. Виявив бажання, щоб землю на себе переоформив його брат, який має від нього довіреність. Просив цивільну справу розглянути без його участі, але за участі брата, який проживає в м.Татарбунари.
Третя особа (брат відповідача) - гр. Г. в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідач Я. приходиться йому братом по матері. Після смерті відчима, останній отримав у спадок спірну земельну ділянку. Для оформлення відповідних документів, в тому числі і процедури відчуження даної земельної ділянки, брат надав йому доручення. Проте процедура оформлення документів затягнулася на тривалий час та він не встиг вирішити питанння про відчуження цієї земельної ділянки вчасно.
Звертаючись до суду із позовом про припинення права власності на земельну ділянку, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони землі, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Проте суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині припинення права власності гр. Я., виходячи з того, що з огляду на приписи норм національного законодавства та зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, закріплення такої підстави примусового припинення права власності, як невідчуження іноземцем земельної ділянки у встановлений законом строк, не може мати наслідком вилучення у нього землі в безоплатному порядку.
За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом примусового припинення права власності іноземця на земельну ділянку та визнання права власності на ці ділянки за відповідною державною адміністрацією, фактично передбачає її конфіскацію без достатніх на те правових підстав, що неминуче призведе до порушення прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.
Позов прокурора задоволено частково. Припинено право власності Я., уродженця м.Татарбунари Одеської області, громадянина Російської Федерації, на земельну ділянку на території Татарбунарської міської ради Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом її примусового відчуження зі збереженням права Я. на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.
Прес-служба Татарбунарського районного суду.
_03_03.png)
