Правовий захист «Дітей війни».
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Завдання суду – захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави. Кожна людина, незалежно від соціального статусу, національності та віросповідання має право на правову допомогу та захист своїх інтересів у суді.
Суди загальної юрисдикції, до яких відноситься і Татарбунарський районний суд розглядають різні категорії справ: кримінальні, цивільні, справи про адміністративні правопорушення. Впродовж останніх трьох років, суди, зокрема Татарбунарський районний суд Одеської області перевантажені однією із категорій справ - я маю на увазі адміністративні справи про зобов’язання вчинення дій по нарахуванню виплат дітям війни.
18.11.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 1 цього закону до дітей війни відносяться особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни не виповнилося 18 років, статтею 6 відповідного Закону передбачено право дітей війни на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Нажаль реально, без втручання суду особи, які підпадають під категорію «дітей війни» не можуть реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений законодавством України, тому люди змушені звертатися до суду з адміністративними позовами до Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
Так у 2009 році на адресу Татарбунарського районного суду Одеської області надійшло 846, а в 2011 році – 4843 адміністративних позовів про зобов’язання вчинення дій по нарахуванню виплат дітям війни, суд першої інстанції, керуючись відповідними актами законодавства (зокрема Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України № 10-рп-2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року тощо) приймав рішення на користь позивачів. Однак, не зважаючи на прийняття позитивного рішення діти війни так досі і не отримують очікувану доплату, оскільки УПФУ оскаржує рішення суду, посилаючись на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду, а також на те, що кошти на виплату державної соціальної допомоги дітям війни державою не виділені.
Після розгляду в апеляційній інстанції адміністративні справи «дітей війни» повертаються на адресу Татарбунарського районного суду, рішення суду першої інстанції залишаються без змін.
Це - статистика, а в реальному житті… Задум щодо виплати соціальної допомоги дітям війни сам по собі гарний, але, як це часто буває, на все хороше не вистачило грошей. Як людині - мені дуже шкода тих дідусів і бабусь, які марно оббивають пороги установ в надії отримати компенсацію за важкі роки дитинства та юності та чекають, а ну ж бо нарешті згадають і про них, адже з кожним роком дітей війни стає все менше…
Заступник керівника апарату
Татарбунарського районного суду О.М.Дика
_03_03.png)
